Народився 10 червня 1959 р. у м. Макіївці на Донеччині в родині Віктора Антоновича та Євгенії Кузьмівни Пригодських. У цьому місті минули його дитинство та юність.

Вибір професії для Сергія Вікторовича був не випадковий: батько все життя працював на шахті гірничим техніком. Тому 1976 року С. В. Пригодський став студентом Донецького політехнічного інституту, де вивчав маркшейдерську справу і в 1981 р. отримав диплом гірничого інженера-маркшейдера. «Саме в ДПІ, — згадує він, — нас навчали дисциплінувати та систематизувати думки, прищеплювали любов і повагу до праці». Сергій Вікторович із радістю згадує улюблених викладачів — C. Ф. Травника, М. Г. Папазова, С. Г. Могильного, В. К. Музикантова, А. А. Зорю, М. І. Грекова та інших.

Згодом він здобув другу вищу освіту в Академії державного управління при Президентові України.

Після закінчення Донецького політехнічного інституту Сергій Вікторович розпочав свою трудову діяльність дільничим маркшейдером на шахті м. Жданівка Донецької області, де за десять років пройшов шлях до посади головного маркшейдера. З 1991 до 1994 р. він очолював групу аналізу і планування угод малого підприємства монолітного житлового будівництва «Моноліт-Макіївка», а в 1995–1996 рр. — відділ приватизації у Макіївській кредитно-інвестиційній компанії «Маккредитінвест». У цей же час (1994–1995) займався викладацькою діяльністю у Макіївському економіко-гуманітарному інституті.

Упродовж 1996–2000 рр. С. В. Пригодський працював заступником директора департаменту маркетингу і зовнішньоекономічних відносин із промислової політики ТОВ «Емброл Україна ЛТД» у Донецьку, а наступні п’ять років — заступником директора із промислової політики ТОВ «Лемтранс» (м. Донецьк).

У березні 2005 р. Сергій Пригодський очолив ВАТ «Керченський металургійний комбінат». Свого часу цей завод вважався одним із «найскладніших» об’єктів промисловості: за роки існування його двічі ліквідовували та відновлювали. Сергій Вікторович пригадує: «Коли у 2004 році я прийшов на завод, він перебував у жалюгідному стані: були величезні борги й по зарплаті, і перед державою. Реальність вимагала прийняття непопулярних рішень. Організація роботи була на низькому рівні, не всі фахівці відповідали вимогам часу...». Попереду чекали пошуки інвестицій, нових ресурсів. Було нелегко. Але якщо правильно розставлені пріоритети, якщо вміло запропонувати потрібну продукцію, все вийде. Сьогодні поряд із Сергієм Пригодським працює висококваліфікована команда помічників, начальників цехів, відділів, котрі чітко розуміють, що від них потрібно. Підприємство розрахувалося по заробітній платі й погасило борги, які утворилися ще у 90-ті роки. Сьогодні відновлено виробництво, промисловий потенціал і платоспроможність комбінату. Робочі програми щокварталу уточнюються. Головне в новій стратегії — це освоєння нових ринків збуту, зокрема європейського. Керівництво підприємства співпрацює і веде переговори про постачання продукції з Іспанією, Італією, досліджує ринок США, постійно вивчає попит на нову продукцію.

Серед українських виробників сьогодні ВАТ «Керченський металургійний комбінат» — лідер. Показово, що за даними російських ділових ЗМІ підприємство є провідним з імпорту на російському ринку сталевого емальованого посуду — 67%. Як найбільший імпортер комбінат обігнав сербське підприємство «Metalac», яке в докризовий час було лідером.

С. В. Пригодський — член Партії регіонів, її обласної політради в м. Сімферополі, був депутатом Керченської міської ради V скликання.

Дружина Ірина Станіславівна, з якою Сергія Вікторовича пов’язує шкільне кохання, — випускниця енергетичного факультету Донецького політехнічного інституту. Гордість родини Пригодських — їхні доньки: Поліна, Ганна та Олександра.

Найбільшим захопленням Сергія Вікторовича є музика, він — справжній меломан. Також у вільний від роботи час любить читати книги.

Про наполегливість та відповідальність С. В. Пригодського промовисто свідчить його головний професійний принцип: «Критикуєш — пропонуй, запропонував — виконуй, виконав — відповідай».