 |
||
 |
||
| Борзих Олександр Іванович Директор Інституту, к. с.-г. н., почесний академік НААН |
||
Зараз до структури цієї установи входить 17 наукових підрозділів, де працює 155 осіб, серед яких 105 осіб наукового персоналу (з них — 12 докторів наук, зокрема чотири академіки та член-кореспондент, і 38 кандидатів наук). Інституту підпорядковані Дослідна станція карантину винограду і плодових культур (м. Одеса), Закарпатський територіальний центр карантину рослин (м. Ужгород), Українська науково-дослідна станція карантину рослин (м. Чернівці) та ДП «Експериментальна база «Олександрія» (м. Біла Церква).
Інститут захисту рослин — головна установа Науково-методичного центру із проблем захисту рослин та фітосанітарної безпеки — координує діяльність понад 30 наукових закладів НААН.
Головне завдання Інституту — наукове обґрунтування захисту сільськогосподарських культур від шкідливих організмів. Мета діяльності — отримання додаткового врожаю, покращення його якості та зменшення негативного впливу на довкілля.
Основні напрями роботи установи:
– розробка концептуальних основ захисту рослин;
– теоретичне та методичне обґрунтування створення стійких до шкідників і хвороб сортів сільськогосподарських культур;
– розроблення хімічного і біологічного методів захисту рослин;
– вивчення карантинних шкідників, хвороб рослин, бур’янів і обґрунтування заходів їх контролю;
– удосконалення технологій захисту сільськогосподарських культур від шкідників, хвороб та бур’янів.
Найважливіші наукові розробки Інституту захисту рослин НААН:
– система прогнозу розвитку найбільш небезпечних шкідників;
– комп’ютерна модель прогнозу можливих втрат урожаю озимої пшениці та цукрових буряків від шкідливих організмів і економічної доцільності застосування захисних заходів;
– системи захисту сільськогосподарських угідь від саранових, зокрема у санітарно-курортних зонах;
– інтегрований захист озимої і ярої пшениці, ріпаку та цукрових буряків;
– технологія лабораторного розведення трихограми й інших ентомофагів шкідників;
– технологія малотоннажного виробництва мікробних препаратів;
– технології захисту овочевих культур у відкритому й закритому ґрунті та плодового саду і виноградників із переважним використанням біологічних засобів;
– захист сільськогосподарських культур від нематодозів;
– алгоритм систематичного аналізу поведінки пестицидів у рослинах, ґрунті й воді;
– методики випробування та застосування пестицидів;
– експрес-методи оцінки і добору форм рослин із груповою стійкістю до збудників хвороб;
– модель створення стійких сортів картоплі до колорадського жука і фітофторозу та стійких сортів пшениці до основних шкідників і збудників хвороб;
– захист гіркокаштана звичайного від каштанової мінуючої молі;
– методики виявлення і визначення карантинних організмів, локалізації та ліквідації їх вогнищ.
За вагомі досягнення у розробці теорії і практики захисту рослин вченим В. П. Васильєву, М. П. Лісовому, Н. В. Лаппі та В. М. Горалю присвоєно державні премії України в галузі науки і техніки, а В. П. Федоренку — премію імені І. І. Шмальгаузена НАНУ. До того ж В. П. Васильєв, М. П. Лісовий, В. П. Федоренко і Д. Д. Сігарьова удостоєні почесного звання «Заслужений діяч науки і техніки України».
Інститут підтримує зв’язки з науковими установами й компаніями більш ніж 20 країн світу. Він є членом Міжнародної організації з біологічного захисту рослин (МОБЗР) та бере активну участь у її роботі.
На базі аспірантури й докторантури Інститут готує висококваліфікованих фахівців за спеціальностями «Ентомологія», «Фітопатологія» і «Екологія». Тут також діє спеціалізована вчена рада із захисту кандидатських та докторських дисертацій у галузі сільськогосподарських наук з ентомології та екології.
Щорічно Інститут захисту рослин НААН проводить курси підвищення кваліфікації для працівників агропромислового виробництва, а також міжнародні, всеукраїнські, регіональні науково-практичні конференції і семінари. Досягнення своїх учених установа демонструє на спеціалізованих виставках державного та міжнародного рівнів. Вона видає міжвідомчий тематичний науковий збірник «Захист і карантин рослин», часопис «Карантин і захист рослин» та «Український ентомологічний журнал».
Інститут надає допомогу Державній службі захисту рослин, Державній службі з карантину рослин України, агрофірмам, спеціалістам-аграрникам, садівникам-аматорам шляхом консультування, проведення науково-дослідних робіт, аналізів. Пропонує такі послуги:
– оцінка фітосанітарного стану агроценозів;
– проведення ентомологічного та фітопатологічного аналізів посівного і посадкового матеріалу сільськогосподарських культур;
– консультації з питань застосування трихограми для захисту овочевих та плодових культур від лускокрилих шкідників;
– науковий супровід інтегрованого захисту основних сільськогосподарських культур, зокрема багаторічних насаджень, від шкідливих організмів;
– обстеження сільськогосподарських угідь, розсадників і теплиць для виявлення нематодних хвороб рослин, складання картосхем;
– оцінка ступеня стійкості сільськогосподарських культур до шкідливих організмів;
– науковий супровід із використання засобів захисту з урахуванням насичення агроценозів корисними біологічними агентами;
– надання рекомендацій щодо застосування біологічних засобів для захисту овочевих культур відкритого та закритого ґрунту;
– забезпечення виробничих біолабораторій і лабораторій при тепличних комбінатах штамами мікроорганізмів для виробництва біопрепаратів (для захисту сільгоспкультур від шкідників, хвороб та фітопаразитичних нематод);
– впровадження технології малотоннажного виробництва мікробіологічних препаратів для захисту сільгоспкультур від шкідників і хвороб;
– визначення повноти протруєння насіннєвого матеріалу різних сільгоспкультур;
– запровадження технології захисту капусти від шкідників із переважним використанням біологічних засобів;
– контроль якості виробленої сільгосппродукції та стану агроценозів за критерієм вмісту залишкових кількостей пестицидів;
– аналіз пестицидних препаратів на вміст активних речовин;
– ідентифікація карантинних та регульованих некарантинних шкідливих організмів;
– аналіз фітосанітарного ризику;
– захист гіркокаштана звичайного від каштанової мінуючої молі;
– аналіз сортової чистоти зразків пшениці.
В Інституті захисту рослин НААН працює з 1961 р. У 1966 р. заснував і очолив лабораторію імунітету сільськогосподарських рослин до збудників хвороб.
Наукові досягнення М. П. Лісового — розробка методів створення банку генів стійкості зернових культур до збудників хвороб, визначення шляхів та механізмів зміни вірулентності патогенів, розробка методів виведення стійких сортів та комп’ютерного моделювання сортів рослин із груповою стійкістю тощо.
Михайло Павлович — член МОБЗР. Бере активну участь у роботі правління Європейської і Середземноморської організації з іржі хлібних злаків.
Є автором понад 300 наукових праць, зокрема п’яти монографій, семи методичних вказівок. Має десять авторських свідоцтв. Створив наукову школу імунологів рослин.
Дослідила проблеми нематодних захворювань сільськогосподарських, лісових та декоративних культур, виявила регуляторні механізми нематодних угруповань як теоретичної основи для вирішення завдань обліку, прогнозування та здійснення заходів захисту рослин від фітогельмінтозів. Серед її розробок — системи моніторингу і контролю кількості комплексу паразитичних нематод на озимій пшениці, бурякової нематоди на цукрових буряках, картопляних золотистої та стеблової нематод на картоплі, галових нематод на овочевих культурах закритого ґрунту; система протинематодних заходів на овочевих культурах у тепличних господарствах. Спільно з селекціонерами інших установ вона створила понад 20 нематодостійких сортів картоплі, що характеризуються цінними господарськими ознаками.
Діна Дмитрівна — автор близько 200 наукових праць, серед яких п’ять колективних монографій, довідник та сім методичних рекомендацій. Має 17 авторських свідоцтв на сорти рослин. Заснувала наукову школу нематологів, співпрацює з Європейським нематологічним товариством, Російським товариством нематологів.
Основні напрями наукових досліджень — розробка методів хімічного аналізу, профілактичних заходів з охорони природних об’єктів і здоров’я людини; створення комп’ютерних моделей екологічно безпечного застосування пестицидів у різних ґрунтово-кліматичних зонах. Людмила Іванівна вперше довела залежність екотоксичної дії пестицидів в агроценозах від їх фізико-хімічних властивостей, розробила алгоритм систематичного аналізу пестицидів у рослинах, ґрунті й воді за допомогою сучасних фізико-хімічних методів — хроматографічних, вольтамперометричних та ін.
Є автором більше 250 наукових праць, співавтором десяти книг, понад 50 рекомендацій. Має десять авторських свідоцтв і патентів на винаходи. Створила наукову школу екологів.
E-mail: plant_prot@ukr.net. Web-сайт: www.ipp.gov.ua
Марочко Іван Олександрович, Кузнецова Людмила Олександрівна ] зміст [ Луганський національний аграрний університет