Народився 18 липня 1936 р. в с. Ришавка Коростенського району Житомирської області в сім’ї військовослужбовця Олексія Купріяновича та селянки Олени Феліксівни Котречків. На вибір майбутньої професії головним чином вплинула любов до природи, а також повість В. А. Арсеньєва «Дерсу Узала», що розповідає про мисливця, корінного жителя Уссурійського краю (Росія).

Протягом 1955–1960 рр. юнак навчався на лісоінженерному факультеті Української академії сільськогосподарських наук. Надалі працював начальником транспорту в Східному ліспромгоспі Архангельської області (1960–1962), начальником Центральних ремонтних майстерень тресту «Нерудпром» (1962–1965), викладачем Житомирського сільськогосподарського технікуму (1965–1972), аспірантом та асистентом кафедри технології металів УСГА (1972–1975).

Збірна команда боксерів Української академії сільськогосподарських наук, 1974 р.

Кандидатську дисертацію на тему «Термическая устойчивость термомеханически упрочненных сталей микролегированных РЗМ» захистив у 1985 р. (м. Москва, Всесоюзний машинобудівельний інститут). Вчене звання доцента кафедри технології конструкційних матеріалів і матеріалознавства йому присвоєно в 1990 р. Сьогодні обіймає посаду доцента кафедри надійності техніки НУБіП України.

Автор 388 наукових публікацій, зокрема, трьох навчальних посібників, 42 методичних розробок, 217 авторських свідоцтв і патентів на винаходи і корисні моделі, п’яти свідоцтв про реєстрацію авторського права на наукові твори.

Має державні, відомчі нагороди та відзнаки: «Відмінник освіти України» (2000), «Заслужений науково-педагогічний працівник НУБіП України» (2013), подяки Голови Державного департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (2007, 2010), Почесна грамота Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (2014).

Щасливий батько, дідусь та прадідусь. Син Сергій також здобув вищу освіту в УСГА, зокрема впродовж 1976–1981 рр. навчався на факультеті механізації сільського господарства.

У вільний час О. О. Котречко любить відпочивати на природі, захоплюється шахами. Життєве кредо: «Бути потрібним».

Олексій Олексійович щиро вдячний Національному університету біоресурсів і природокористування України за висококваліфіковану освітню підготовку, а також за можливість реалізувати себе як педагога та науковця. Любій альма-матер присвячує наступні рядки: