Народився 24 червня 1956 р. у родині робітників. Батько, Олександр Ілліч, усе життя пропрацював на шахті імені А. Батова, віддаючи усі сили й час роботі, тож мама, Марія Миронівна, цілком присвятила себе вихованню чотирьох дітей, прагнучи, щоб кожен із них став освіченою людиною і знайшов свій шлях. У дитинстві Олександр Чернишенко грав на багатьох музичних інструментах і закінчив музичну школу.

Закінчивши у 1973 р. середню школу, юнак вирушив до м. Ізюм Харківської області, де протягом року працював на Приладобудівному заводі ім. Ф. Е. Дзержинського й отримав перший досвід роботи за спеціальністю токаря. У листопаді 1974 р. його було призвано до лав Радянської армії, і Олександр Олександрович проходив службу у складі Південної групи військ в Угорщині. Тут він також не полишав своїх музичних занять, залюбки граючи у військовому оркестрі.

Звільнившись із армії у 1976 р., хлопець вступив на підготовче відділення Донецького політехнічного інституту у м. Красноармійську, а в 1977 р. був зарахований на перший курс механічного факультету інституту.

Роки навчання стали незабутнім спогадом у житті Олександра Олександровича. Із вдячністю він згадує викладачів, яким завдячує своїми глибокими знаннями з обраної спеціальності: М. З. Лєвіна — керівника дипломного проекту, В. Я. Сєдуша — завідувача кафедри механічного обладнання заводів чорної металургії, декана факультету Г. С. Клягіна й куратора групи С. І. Аввакумова.

У 1982 р. О. О. Чернишенко закінчив інститут, отримавши диплом із відзнакою, і дістав направлення до Спеціалізованого управління «Донбасдомнаремонт», де протягом року працював на посаді інженера.

У грудні 1983 р. за партійним направленням він перейшов у органи внутрішньої служби і в період з 1986 по 1991 р. Олександр Олександрович заочно закінчив Вищу школу МВС України у Києві. До 2001 р. він працював у структурі МВС, закінчивши службу на посаді начальника відділу ГУБОЗ МВС України в Донецькій області. Постійно у роботі, віддаючи всього себе активній професійній діяльності, він раптом, вийшовши на пенсію, несподівано для себе опинився без діла і не знав, куди спрямувати ту енергію, якої лишалося ще чимало.

Допомогла кохана дружина Людмила Георгіївна — юрист за фахом. Попри свою професійну зайнятість, вона завжди знаходила час для чогось нового й пізнавального, серйозно цікавилася філософією, вивченням історії світових релігій, езотерикою, поезією. Відтак поступово змогла захопити усім цим і свого чоловіка, подарувавши йому новий сенс життя і діяльності. Невдовзі Олександр Олександрович відкрив у собі талант — почав писати вірші. Видано вже дві збірки віршів. І в усьому його підтримує вірна й любляча дружина. Щасливе подружжя Чернишенків виховало доньку Юлію, яка за прикладом мами також здобула юридичну освіту, а два роки тому подарувала батькам першого онука — Володимира.

Життєве кредо Олександра Чернишенка — незмінне з юнацьких років. Це відомий вислів Л. Толстого: «Знания — лишь тогда знания, когда они приобретены путем работы твоей мысли, но не памятью».

Згодом Олександр Чернишенко розпочав власну справу і зайнявся бізнесом. За кілька років, у 2005 р., він очолив і став співвласником ЗАТ «Донецьке спеціалізоване управління екскавації», що спеціалізується на проведенні земельних робіт: підсипання земельних ділянок, розробка траншей, очищення шламо- і хвостосховищ, накопичувачів промислових стоків, вертикальне і горизонтальне планування ділянок. Крім того, підприємство займається зведенням ґрунтових конструкцій: земляних гребель, дамб, насипів, протизсувних і протиобвальних, а також берегозахисних й берегоукріплювальних споруд, проводить протиерозійні роботи та рекультивацію ґрунтів.

Під керівництвом О. О. Чернишенка ЗАТ «ДСУЕ» співпрацює із провідними підприємствами Донбасу й України: Макіївським КХЗ, шахтою «Красноармійська Західна», ЦЗФ «Донецька», ЦЗФ «Антрацит», ЦЗФ «Україна» та ін.

Бунтарь

Я тишиной покорства пренебрег,

Дабы услышать музыку сомнений,

Религиозные догматы не сберег,

А взор направил на стезю творений.

Я сущности переиначил смысл,

И в созидании нашел спасенье.

Не страх! Любовь на пьедестал воздвиг,

Чтобы познать свое предназначенье.