Народився 17 квітня 1884 р. у с. Калинівка Курської губернії (територія теперішньої Курської області, Росія) у селянській родині. У 1908 р. родина переїхала до Успенськох копальні поблизу робітничого містечка Юзівки. П’ятнадцятилітнім юнаком Микита Хрущов почав трудовий шлях на заводі бельгійського підприємця Боссе (нині ВО «Донецькгірмаш»). Був чистильником котлів на шахті, учнем слюсаря, слюсарем, працював у ремонтно-механічних майстернях. З 1912 р. брав участь у виступах проти царського режиму.

Під час революції 1917 р. М. С. Хрущов — один із лідерів робітничого руху Юзівки, голова Рутченківської ради робітничих депутатів. У 1918 р. став членом Комуністичної партії України. В період громадянської війни в 1922 р. був інструктором політвідділу Дев’ятої армії.

Повернувшись із фронту, обіймав посаду заступника голови управління з політбюро на Рутченківській шахті (сучасний Кіровський район Донецька), куди був направлений як комісар для відновлення однієї із копалень. За високі трудові успіхи Микиті Сергійовичу запропонували посаду керівника Пастухівського рудника, але вже тоді він твердо вирішив здобути освіту, яка й стала базою подальшої політичної кар’єри. Отримавши направлення, протягом 1922–1925 рр. навчався на робітничому факультеті Донецького гірничого технікуму, де був обраний секретарем спочатку партосередку факультету, а потім і всього навчального закладу. З кінця 1924 р. — член Юзівського окружного комітету КП(б)У.

У 1925–1926 рр. М. С. Хрущов працював секретарем Петрово-Мар’їнського райкому партії, упродовж 1926–1928 рр. — завідувачем оргвідділу й водночас заступником секретаря Сталінського окружкому КП(б)У В 1928 р. став заступником завідувача оргрозподвідділу ЦК КП(б)У, а згодом рекомендований на посаду завідувача оргвідділу і заступника секретаря Київського окружкому КП(б)У.

Стрімке піднесення політичної кар’єри М. С. Хрущова почалося у 1929 р., коли він перейшов на партійну роботу в Москву, де навчався у Промисловій академії.

У 1931–1932 рр. був секретарем Бауманського і Краснопресненського райкомів ВКП(б), з 1932 до 1934 р. — секретарем Московського міськкому, протягом 1934– 1935 рр. — другим секретарем Московського обкому і першим секретарем Московського міськкому ВКП(б). У 1934 р. його обрано членом ЦК ВКП(б). У 1935–1938 рр. керував Московським обкомом і міськкомом ВКП(б).

Упродовж 1938–1949 рр. (із перервою від березня до грудня 1947 р., коли першим секретарем був Л. М. Каганович) М. С. Хрущов очолював ЦК КП(б)У. В 1939 р. увійшов до складу політбюро ЦК ВКП(б). Наприкінці 1949 р. повернувся до Москви, де став першим секретарем ЦК ВКП(б) і Московського обласного комітету партії.

Після смерті Й. В. Сталіна Микита Хрущов — перший секретар ЦК КПРС, а з початку 1958 р. — голова Ради Міністрів СРСР. У жовтні 1964 р. внаслідок внутрішньопартійного перевороту в Політбюро ЦК КПРС його було позбавлено усіх посад й усунено від влади.

Згідно з наказом Президії ВР СРСР 16 квітня 1964 р. за виняткові заслуги у боротьбі з німецькими окупантами у період Великої Вітчизняної війни та у зв’язку із 70-річчям від дня народження Микиті Сергійовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

М. С. Хрущов із повагою ставився до своєї alma mater, з теплотою згадував про роки навчання у Донецькому гірничому технікумі. Багато років він підтримував добрі стосунки зі своїми викладачами, особливо з Г. С. Абрамовим, Л. М. Золотарьовою. Як державний діяч кілька разів виступав перед студентами і викладачами інституту в актовій залі. Певний час Донецький індустріальний інститут носив ім’я свого найвідомішого студента.

Помер 11 вересня 1971 р. Похований на Новодівицькому кладовищі (Москва).