Народився 10 січня 1957 р. у родині гірничого інженера. Батько, Маркс Веніамінович, працюючи на керівних посадах донецької шахти «Кіровська», розповідав синові про нелегку, але мужню працю гірників, про видобуток «чорного золота» як складний механізований процес, що потребує глибоких знань та навичок.

Допитливий розум юнака не залишався байдужим до розповідей батька. Тому Станіслав після закінчення школи обрав батьківську дорогу в житті. Але спочатку вважав справою честі випробувати чоловічий характер і почав свій трудовий шлях на тій самій батьківській шахті «Кіровська». Щоб краще зрозуміти зміст навчання і майбутню перспективу, скуштував хліба підземного електрослюсаря.

З легкістю здібний юнак вступив на механічний факультет провідного вищого навчального закладу Донбасу — Донецького політехнічного інституту, що готував гірничих інженерів. Факультет вважався елітним, а роки навчання стали незабутніми. Із ностальгією він згадує їх сьогодні, на своїй керівній посаді головного підприємства Макіївки — чотирьохсоттисячного супутника шахтарської столиці. В інженерній команді штабу вуглярів міста абсолютна більшість провідних спеціалістів — це випускники інституту: технічний директор О. О. Синявський, заступники директора з виробництва А. М. Давідковіцер і О. І. Краснокутський, директор з економічних питань О. А. Хмель, головний енергетик А. О. Горохов, заступник генерального директора з охорони праці Є. М. Пастухов, заступник генерального директора з питань організації управління Н. Ф. Собіна, головний маркшейдер А. І. Глод та багато інших.

Між теперішньою посадою і отриманням диплома гірничого інженера-електромеханіка після закінчення ДПІ були роки наполегливої праці та професійного зростання. С. М. Толчін отримав направлення на вже добре знайому донецьку шахту «Кіровська», де зробив перші робітничі кроки та проходив виробничу й переддипломну практики. Інженерну кар’єру розпочинав із посади гірничого майстра дільниці з видобутку вугілля. Згодом працював заступником начальника та начальником дільниці. Як командир видобувників, виявив наполегливість, цілеспрямованість у досягненні високих результатів праці, зумів знайти порозуміння з керованим колективом. Зарекомендував себе енергійним здібним інженером.

З перебудовою в країні почалися нові процеси, зокрема розвиток кооперативного руху. Схотілося застосувати свої енергію та досвід у суто новій справі. Станіслав Марксович доволі успішно очолює завод залізобетонних виробів виробничого об’єднання кооперативів «Прогрес» м. Донецька. Набутий досвід дуже згодився у подальшій роботі С. М. Толчіна, коли йому в 1989 р. було запропоновано очолити нове виробництво — завод залізобетонних виробів та конструкцій ВО «Макіїввугілля». На довгі роки Станіслав Марксович пов’язав свою долю із цим підприємством, ставши не лише визнаним спеціалістом, а й науковцем у цій галузі. У 1997 р. він захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата технічних наук. На базі заводу було створено осередок для навчання студентів Макіївського інженерно-будівельного інституту.

У 2002 р. підприємство було акціоноване і виведене зі складу ВО «Макіївугілля». С. М. Толчін став головою правління ВАТ «Завод залізобетонних, бетонних виробів та конструкцій». Це був час нових можливостей керівника, набуття і вдосконалення досвіду у бізнесі, успішної реалізації амбітних цілей, суспільного визнання особистості. Тоді ж Станіслава Марксовича обрали депутатом міської ради.

У 2006 р. його призначено генеральним директором ДП «Макіїввугілля», яке на той час переживало скрутні часи. Він прийшов сюди справжнім антикризовим менеджером, за короткий термін зміг мобілізувати колектив на виконання поставлених завдань і вивести «Макіїввугілля» у кращі підприємства вугільної галузі. С. М. Толчіна було нагороджено відзнакою «Кращий керівник галузі», а очолюване ним підприємство з 2007 р. достроково виконує виробничі програми — гірники щорічно видобувають більш ніж 3 млн. т коксівного та енергетичного вугілля.

Генеральний директор «Макіїввугілля» — повний кавалер знаків «Шахтарська слава» і «Шахтарська доблесть». У 2010 р. Указом Президента України його нагороджено орденом «За заслуги» III ст. С. М. Толчіна обрано депутатом Донецької обласної ради.