Народився у селищі Рутченково Донецької області в 1939 р.

Після закінчення середньої школи два роки працював у шахті, потім служив в армії, а протягом 1961–1967 рр. навчався на хіміко-технологічному факультеті ДПІ, у групі підземної газифікації вугілля, де опанував спеціальність «Хімічна технологія газів». Перші два роки навчання Борис Олександрович поєднував із роботою на виробництві, а переддипломну практику проходив на об’єктах Шебелинського ГКР.

Після закінчення вузу був запрошений у проектно-дослідний інститут «ЮЖНIIГIПРОГАЗ», хоча спочатку мав намір працювати на виробництві, адже на той час вважалося, що робота проектувальників не дуже напружена. Але вже з перших років у інституті стало зрозуміло, що нудьгувати тут не доведеться, що доля проектувальника — це не лише креслярський комбайн або письмовий стіл із калькулятором. Це й вибір майданчиків під будівництво, причому не тільки в Україні, а й, переважно, на півночі Тюменської області та півострові Ямал із його екстремальними природними умовами. Це й життя у вагончиках, протягом місяця і більше, при морозах до –600 С, і хмари комарів улітку. Словом, «романтики» вистачало.

Крім того, як можна було жалкувати про проектну роботу в колективі інституту, що у період бурхливого розвитку газової галузі був, та й сьогодні залишається, генеральним проектувальником облаштування найбільших газових і газоконденсатних родовищ на півночі Тюменської області (Ведмеже, Ямбурзьке, Вингапурівське, Ямсовейське), у Казахстані — унікального Карачаганакського, найбільших газохімічних комплексів в Оренбурзькій й Астраханській областях, найсучасніших систем магістрального транспорту газу (за проектами інституту їх побудовано більше 50 тис. км), облаштування низки родовищ в Україні (Мелихівське, Крестищенське, Ланнівське, Машевське, Яблунівське й ін.) — це також робота фахівців ЮЖНIIГIПРОГАЗу. Останніми роками до цього переліку додалося Пiвденно-Руське родовище й Пурівський газопереробний завод.

За перші 15 років роботи в інституті Борис Сумський пройшов шлях від інженера-конструктора до заступника головного інженера, що курирує розробку проектів облаштування газоконденсатних родовищ і переробки газів. За цей період він став співавтором п’яти свідоцтв про винаходи в галузях підготовки й магістрального транспорту газу.

Базою для кар’єрного росту була, на думку Бориса Олександровича, ґрунтовна інженерна підготовка у вузі. Всі співробітники ВАТ «ЮЖНIIГIПРОГАЗ» — випускники ДПІ (сьогодні в інституті їх працює близько 500 осіб, із них більше 100 навчалися на хіміко-технологічному факультеті) — з величезною повагою і теплотою згадують свою alma mater та викладачів. Передусім професорсько-викладацький склад кафедри хімічної технології палива в особі декана В. І. Коробчанського, професора М. Д. Кузнєцова, доцентів З. Г. Лянну (зі слів Бориса Олександровича — дуже вимогливий керівник його дипломного проекту), О. Е. Сагаловського, Є. Я. Едельмана, М. Г. Різника, В. М. Леоненка, М. П. Сіренка й багатьох інших. Саме завдяки їхньому професіоналізму й найвищій працьовитості випускники ДПІ, будучи своєрідним мозковим центром, забезпечували й забезпечують високий імідж ЮЖНIIГIПРОГАЗу — одного з найбільших проектних інститутів газової галузі.

Неможливо згадати всіх випускників, але все-таки хочеться відзначити А. В. Солодовникова й В. В. Коломійцева (колишнього і нинішнього головних інженерів) та їхніх заступників Б. Б. Шатковського, В. М. Анісімова, Є. І. Караченцева, Е. В. Торяника і ще більше 40 головних інженерів проектів і головних фахівців, начальників відділів та їхніх заступників. Усі, хто був із них на зустрічі, присвяченій 85-річному ювілею хіміко-технологічного факультету, висловили щиру подяку своїм УЧИТЕЛЯМ за їхню нелегку, але таку необхідну для майбутніх інженерів працю.

Своїм життєвим кредо Борис Олександрович вважає приказку, яку запозичив у одного зі своїх найкращих друзів і колег В. І. Соркіна, котрий також закінчив ХТФ ДПІ, а зараз працює першим заступником начальника департаменту інвестицій і будівництва ВАТ «Газпром»: «Нам i хліба не треба, нам — роботу давай!».

Цього року, ідучи стежкою Бориса Олександровича, закінчив Донецький національний технічний університет за фахом «Інформаційні керівні системи й технології» його онук Олексій. Зараз він також працює у ВАТ «ЮЖНIIГIПРОГАЗ».

Б. О. Сумський — кавалер ордена «Знак Пошани». У 2007 р. він став лауреатом міжнародної нагороди Європейської Бізнес Асамблеї (Оксфорд) та був удостоєний звання «Кращий менеджер року».