Народилася 6 лютого 1960 р. у Донецьку. Батько, Володимир Михайлович Бєлов, був військовослужбовцем, мама, Валентина Федорівна, більше 10 років пропрацювала бухгалтером профкому Донецького політехнічного інституту.

Раннє дитинство й перші шкільні роки Олена разом із батьками провела у столиці Єгипту — Каїрі, де працював її батько. Це була друга половина 60-х. Тому їй запам’яталися й повітряні сирени тривоги, і стрілянина зеніток, і жорсткі умови світломаскування під час нальотів ізраїльської авіації. Мабуть, саме в цей період в її характері заклалися такі риси, як відповідальність за свої вчинки, уміння долати життєві труднощі. Тоді ж розвинулося бажання бути лідером у будь-якій справі.

У 1977 р., після закінчення школи, дівчина вступила до Донецького політехнічного інституту. Вибір нової на той час спеціальності «Прикладна математика», яка вабила ініціативну молодь своїми перспективами і творчим початком, був невипадковий. Специфіка цього фаху відповідала інтересам Олени ще зі шкільних років. Що ж до вибору вузу, то тут вагань не було: якість навчання студентів у ДПІ була відома на весь Радянський Союз.

Інститут був для Олени гарною школою життя. Вона відразу поставила перед собою завдання: бути не просто фахівцем, а висококласним фахівцем. У результаті практично з першого курсу вона стала активним учасником виконання робіт господарської тематики на замовлення різних підприємств.

Після закінчення з відзнакою інституту в 1982 р. Олені Володимирівні запропонували роботу на кафедрі електронних обчислювальних машин, де вона пропрацювала більше 10 років. При цьому дівчина не обмежувалася лише прямими функціональними обов’язками, а намагалася постійно підтримувати себе у творчому професійному розвитку. Багато підприємств Донецька в ті роки зобов’язані їй розробкою і впровадженням різних бухгалтерських програм.

Економічні умови 1990-х рр. вимагали нових рішень у становленні професійного рівня. У 1992–1993 рр. О. В. Суденко працює в МПП «Квінта», спершу рядовим співробітником, а згодом і заступником директора. Саме тут повністю проявилися якості її характеру: уміння формувати зі звичайного робочого колективу команду й вести її за собою, обирати оптимальні шляхи розробки й виконання контрактів.

На початку 1994 р. Олена Суденко перейшла на роботу до новоствореної філії банку «Відродження» і привела із собою майже весь свій колектив, завдяки чому банк розпочав роботу раніше запланованого.

У січні 1995 р. вона взяла участь в організації роботи Донецької філії КБ «Приватбанк».

Для подальшого розвитку кар’єри у банківській сфері Олена Володимирівна у 1995 р. здобула другу вищу освіту за фахом «Фінанси та кредит».

Протягом 1995–2008 рр. О. В. Суденко пройшла у Приватбанку шлях від інженера до заступника директора Донецького регіонального управління. Її високий рівень професіоналізму не залишився непоміченим. У 2008 р. Олену Суденко запросили на посаду заступника керівника філії АТ «Укрексімбанк» у Донецьку — і знову формування команди сильних фахівців для виконання нових завдань, але вже в державному банку.

У всіх починаннях і справах Олену Володимирівну підтримує її родина, яка теж частину свого життя пов’язала з ДПІ. Чоловік Олександр був відомий в інституті як студентський редактор вузівської багатотиражки «Радянський студент» і керівник команди КВК гірничо-електромеханічного факультету, який закінчив у 1977 р. Зараз він змінив диплом інженера на диплом юриста і працює директором юридичної фірми й заступником генерального директора Регіонального фонду підтримки підприємництва в Донецьку.

Старша донька Анна у 2004 р. закінчила з відзнакою ДонНТУ за фахом «Економічна кібернетика», працює в Чехії старшим аудитором у празькому офісі міжнародної аудиторської фірми «Прайсвотерхаускуперс». Молодша Ольга у 2008 р. отримала в ДонНТУ диплом економіста і робить свої перші професійні кроки у банківській сфері.

При всій серйозності своєї роботи Олена Суденко — щира, весела людина з дуже розвиненим почуттям гумору, чудовий оповідач і привітна господиня. Вільний час присвячує родині й улюбленим заняттям: квітам, риболовлі й екзотичним подорожам.

За життєве кредо Олени Володимирівни може слугувати фраза, яку часто любить повторювати під час спілкування з колегами або близькими: «Використовуйте сьогоднішній день для того, щоб завтра стати кращими».