Відмінник освіти України, доктор технічних наук, професор.

Народився 4 жовтня 1940 р. у с. Старо-Шанське Костромської області (Росія) у селянській родині. Батько, Василь Олексійович Осокін, загинув на фронті в перші місяці Великої Вітчизняної війни і мама, Таїсія Степанівна, самотужки виховала сина й доньку.

У 1958 р. Володимир Васильович закінчив зі срібною медаллю середню школу в м. Сталіно, куди в 1956 р. переїхала родина, і почав трудову діяльність підземним машиністом електровоза на шахті «Мушкетівська — Вертикальна» (Донецьк). Тут він визначився із вибором вищого навчального закладу, факультету й майбутньої спеціальності. В 1959 р. В. В. Осокін вступив на гірничий факультет Донецького індустріального інституту (спеціальність «Розробка родовищ корисних копалин»).

Після закінчення навчання в інституті й одержання диплома з відзнакою працював на інженерних посадах на шахтах «Мушкетівська — Вертикальна», № 6 «Червона Зірка».

Упродовж 1968–1971 р. навчався в аспірантурі тепер уже Донецького політехнічного інституту при кафедрі «Руднична вентиляція» під керівництвом професора Б. І. Медведєва й у 1971 р. на засіданні вченої ради ДПІ захистив кандидатську дисертацію.

У 1971–1976 рр. Володимир Васильович працював на рідній кафедрі науковим співробітником науково-дослідного сектору і в цей період (1973–1974) перебував на стажуванні в Остравському гірничо-металургійному інституті — VSB (Чехословаччина), де спільно із чеськими фахівцями видав свою першу монографію — «Vyzkum zmen vlastnosti uhli urcujicich nebezpeci prutri uhli a plynu pusobenim kapalin» і був нагороджений двома медалями VSB.

Прагнення до викладацької діяльності змусило Володимира Осокіна у 1976 р. перейти на механічний факультет нинішнього Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського. Однак зв’язки з ДПІ він не переривав, працюючи за сумісництвом у науково-дослідному секторі старшим науковим співробітником, відповідальним виконавцем держтем на замовлення Міністерства освіти України. За консультативної підтримки професора М. П. Зборщика була підготовлена й захищена у 1992 р. докторська дисертація «Біогеохімічні основи способів запобігання самозаймання осадових гірських порід вугільних родовищ», матеріали якої стали основою для формулювання й реєстрації двох наукових відкриттів: «Явище виділення з піритовмісної гірничої породи елементної сірки під дією тіонових бактерій» (1998, співавтор — професор М. П. Зборщик), «Властивість піритовмісних порід породжувати викиди водокислотних парів і породи в техногенних відвалах вугільних родовищ» (2010, співавтори — М. П. Зборщик, В. І. Ландик, О. М. Горін, О. О. Шубін).

У результаті плідної роботи за сумісництвом у ДПІ та співпраці із професором М. П. Зборщиком видані фундаментальні монографії: «Запобігання газодинамічним явищам у вугільних шахтах» (1974 р., відзначена Першою премією Міністерства вищої й середньої фахової освіти УРСР), «Запобігання самозайманню гірських порід» (1990), «Запобігання екологічно шкідливим проявам у породах вугільних родовищ» (1996), «Горіння порід вугільних родовищ і їх гасіння» (2000), «Явище викиду породи вугільних родовищ із відвалів» (2009). Крім того, отримано близько 40 авторських посвідчень і патентів на винаходи в галузі технічної та екологічної безпеки, зокрема патент РФ (2010), який за висновком Роспатенту увійшов до сотні найкращих винаходів Росії.

З 1991 р. на прохання російської сторони за консультативної підтримки М. П. Зборщика й В. В. Осокіна проводиться гасіння породних відвалів у Ростовській області за розробленими ними технологіями, які пройшли промислову перевірку на шахтах Донецько-Макіївського району ще у 1980–1990-х роках.

У 1993 р. Володимир Васильович одержав атестат професора й очолив у Донецькому національному університеті економіки і торгівлі ім. М. Туган-Барановського кафедру холодильної і торговельної техніки. Працюючи в цьому університеті, він створив новий науковий напрям — «Забезпечення технічної й екологічної безпеки при використанні вуглеводнів у холодильній техніці». У 2000 р. він був обраний академіком Міжнародної академії холоду.

В. В. Осокін — автор близько 400 наукових і навчально-методичних робіт, зокрема десяти монографій, 19 видань підручників. Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України, медаллю Російської академії природничих наук «Автор наукового відкриття» пам’яті лауреата Нобелівської премії П. Л. Капіци (1998), медалями Міжнародного академічного рейтингу популярності «Золота Фортуна» та іншими відзнаками.