Народився 30 вересня 1937 р. у смт. Товарковське Богородицького району Тульської області у робітничій сім’ї. Закінчив 10 класів школи № 20 в м. Донецьку і у 1956 р. користуючись порадою батька Єгора Федоровича та прикладом старшого брата Олексія, який в той час вже був студентом третього курсу гірничого факультету ДПІ, та під враженням від романтики шахтарської професії вступив на гірничий факультет Донецького політехнічного інституту. Після закінчення вузу за розподілом потрапив на шахту ім. Калініна в Донецьку, де працював гірничим майстром, заступником начальника, начальником ділянки. Прийнявши ділянку з видобутком вугілля трохи більше 100 т на добу, за короткий термін довів видобуток до 500 т. Ділянка неодноразово ставала переможцем у змаганні видобувних ділянок комбінату «Донецьквугілля».

Одночасно з виробничою діяльністю Володимир Маркашов займався громадською: працював незвільненим секретарем комітету комсомолу шахтоуправління ім. Калініна. Потім перебував на звільненій комсомольській роботі як інструктор Донецького обкому комсомолу, перший секретар Калінінського районного комсомолу Донецька, інструктор відділу студентської молоді ЦК ЛКСМ України (Київ), голова Українського відділення Бюро міжнародного молодіжного туризму СРСР «Супутник» при ЦК ВЛКСМ (Київ).

Згодом було навчання в аспірантурі Інституту кібернетики АН України, де Володимир Єгорович у 1975 р. захистив кандидатську дисертацію. Потім працював завідувачем відділу АСУ інституту, заступником голови Українського товариства інформатики й обчислювальної техніки (УкрТІОТ). Товариство створювалося і працювало для реалізації ОДАС, РАСУ, його очолювали директори інституту, академіки АН УРСР і АН СРСР В. М. Глушков та В. С. Михалевич.

Зустріч із випускниками Горлівського
регіонального інституту та роботодавцями

У період перебудови й розпаду СРСР на базі УкрТІОТ було створено біржу зустрічної торгівлі (біржа технологій), президентом якої В. Є. Маркашов пропрацював до її ліквідації.

З 1998 р. В. Є. Маркашов є ректором Горлівського регіонального інституту Університету «Україна», що готує фахівців із низки спеціальностей, зокрема комп’ютерної інженерії, економіки, права, соціальної роботи і здоров’я людини. В Інституті навчаються студенти із міст Горлівки, Єнакієвого, Артемівська, Дзержинська, Костянтинівки, Ясинуватої, Донецька, Харкова, Києва та інших міст.

Володимира Маркашова обирали депутатом райради, членом бюро Донецького міськкому ЛКСМ України й членом Донецького обкому, головою ревізійної комісії Комітету молодіжних організацій України. За свою плідну професійну діяльність він був нагороджений медалями СРСР, грамотами ЦК ВЛКСМ, ЛКСМ України, Міністерства праці й соціальної політики України, Донецької облдержадміністрації, Горлівської міської адміністрації.

Озираючись на пройдений життєвий шлях, Володимир Єгорович стверджує, що найбільше для професійного та особистісного становлення дали студентські роки: «Отримана тоді освіта допомагала протягом усього трудового шляху. Життя змінювалося, змінювалися вимоги до фахівців, умови роботи, потрібні були нові знання (я закінчив ще Харківський інженерно-економічний інститут), але ті, що дав ДПІ, дозволяли легше й без великих проблем опановувати нове і реалізуватися у будь-якій сфері діяльності. Звичайно, збереглися теплі дружні стосунки з усіма однокурсниками, але зустрічаємося, на жаль, рідко».

Найцікавішими стали спогади про роботу в колгоспі після вступу в університет, професійне заняття і значні досягнення в спорті (волейбол), і, звісно, зустріч зі студенткою металургійного факультету ДПІ Людмилою Брянцевою, яка незабаром стала його дружиною. В один рік вони закінчили інститут, і ось уже більше 50-ти років разом ідуть по життю. «У всьому, чого я досяг, — каже Володимир Маркашов, — величезна заслуга Людмили Іванівни. Вона встигала займатися родиною, виховувати сина й успішно працювати». Сьогодні Л. І. Маркашова — доктор технічних наук, професор, провідний співробітник Інституту електрозварювання ім. Є. О. Патона НАН України. Син Ігор закінчив Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Всесоюзну академію зовнішньої торгівлі (Москва), Національну школу управління при прем’єр-міністрі Франції (Париж). Працював десять років у Посольстві Франції в Україні. Зараз — директор українського представництва компанії «ТRВ» (Франція).